Валер’ян Поліщук. Не байдужі мені.

Досить мені подивитись на тебе, робітнику блідий з друкарні,Жінко з очима сарни, деревино зелена,На тебе, істото жива — будь ти кінь чи комар,—І образ кожного з вас зробив у мізку моїм якусь зміну,Якусь невеличкую дряповину зоставив на все життя.Я схопив тебе, як фотографічна пластинка,Яку не спішать проявляти.Ти для мене з […]

Валер’ян Поліщук. Бунт матерії.

Клітина животворна матерії тугої,Що ускладнила неясне своє хотіння,У віддаль одійшла в такую далечінь,Що звідти в силі споглядатиТой згусток, звідки виникла сама,Що уясня собі свою глибоку сутністьІ промінь кидає в бездонну сивину,Куди спускаються глухі ступені,До клітки кволої медуз —У той сирий і первозданний студень.Клітина мозку чоловіка —То верховина, де маяк світлянийСліпучі […]